Як важко носити тягарі,
забирати каміння з дороги...
Вже потріскані ребра усі
і збиті до крові ноги...
Як важко тягнути ,як віл,
ослів,що задкують уперто...
На серці,мов камінь,засів
той жаль,що можна і вмерти.
А ти несеш,стараєшся сильно
каміння збираєш,тернини,
ти думаєш про все невпинно:
"Що ще,що ще зробити?"
І так щодня вперед ідеш ти,
не звертаючи з дороги...
Зведи свій погляд до небес-
тоді не страшні вже тривоги.
Вже скоро,скоро перевал,
де за хребет тягар закинеш.
Тільки тримайся ,щоб не впав...
Тільки тримайся,щоб не згинуть...
27.12.15