(притча)
“Прощайте, і прощені будете” (Лука 6,37).
“Якщо ви будете прощати людям гріхи їх,
то простить і вам Батько ваш Небесний,
а якщо не будете прощати людям гріхи їх,
то і Батько ваш не простить вам гріхів
ваших” (Матф. 6,14-15).
“Будьте один до одного добрі, співчутливі,
прощайте один одного, як і Бог во Христі
простив вас” (Еф. 4,32).
Давним-давно до Вчителя прийшов юнак
і попрохав навчить образи забувати.
Старий у вуса посміхнувся, знаю як,
та запросив він парубка сідати.
Порадив хлопцеві з собою міх носить
і кожен раз, коли відчує він образу,
підняти камінь і в торбину положить
та далі рухатись, тамуючи відразу.
Невдовзі той же самий молодик
прийшов до Вчителя з наповненим мішком.
Камінню втратив він тяжкому лік,
не міг вже вільно рухатись пішком.
Тоді Учитель залишить тягар дозволив
й до учня він повів наступну мову:
Я хочу, щоб урок ти цей засвоїв
та пам‘ятав про кожне моє слово.
Всяка образа-каменюка серце давить,
зло тягарем на грішну душу тисне.
Прости всім зло, пробач образи, викинь камінь,
зітри із пам‘яті все зле і ненависне!
Та зможеш це зробити лиш тоді,
коли заповниш в серці пустоту, що утворилась.
Коли ти ціль завітну знайдеш у житті,
лише тоді зійде на тебе Божа милість!
Учитель зник, розтав за виднокраєм.
Зостався учень в цілковитій тиші.
Він відчував – тягар з душі спадає,
а серце б‘ється… легше і дзвінкіше.
Старайся зло зовсім не помічати,
щоб не вантажити собі і душу, й серце.
Та своєчасно всіх і все прощати –
щоб марно не носити…
переповнені відерця.
31.12.2015 – 01.01.2016