І кажуть всі, що так нам буде ліпше.
Говорять знов пусті слова.
Я знов пишу сопливо-сльозні вірші.
Але ця втрата..біль.. Нова.
Так важко бути знову наодинці
З нікчемністю і ніжністю на пару.
Мені не дали на цей раз і фори,
Лиш викликали "добру" Мару.
Але не зна ніхто, що наодинці
Не можемо ми слухати пташок.
Ми залишили одне одного. Ми злочинці!
Порізнь ми. А це для нас грішок.
Ми лише разом - повноцінні і щасливі.
Лише удвох літаємо у снах.
Коли з тобою - серця в нас голосливі,
Ми витримаємо весь цей крах.