Моя найкраща колискова це стогін вітру за вікном,
Він дихає між віттям та зітхає...
А я занурююся у солодкий сон,
Який мене до себе пригортає.
Вже не мала дитина у житті,
Здається в Тебе ще я немовлятко.
І дні мого зростання золоті
Проходять на колінах лиш у Татка.
Завжди у Нього є для мене час,
Турботливо виховує Він доню.
І істинам простим багато раз
Татусь навчав всередині і зовні.
Спокійно біля Тебе, Боже мій,
Усі турботи геть пішли далеко...
Несуть душі привіт ласкавий Твій
У небесах схвильовані лелеки.
Скорилось сонце темряві нічній,
Хоч ненадовго, але сон долає
Його служіння дівчинці земній,
Яка земне помалу все втрачає.
Вітрила підіймаються до Неба,
Мій вітерець легенько спів веде
Про Тебе колискова ця, про Тебе,
Такої я не чула більш ніде!..