Слишком поздно...

Люба Кирелиаускене
Слишком поздно
Падали звезды,
Срывались вниз.
Мой каприз.
Не узнаешь,
Растаешь,
Назад не придешь .
И ложь
Обрывками слов,
Чужих снов
Станет правдой
Жадной
Кривляться,
Отражаться
В пустых зеркалах.
Обрету страх.
По коже
(За что же?)
Острой бритвой.
Битва!
Пустой взгляд -
Сладкий яд.
Ловушка...
Я не игрушка!
Я человек!
И через век
Встретимся все же,
Но не поможет.

(29.12.2015г.)