Я змерзла, й рук моїх зігріти нікому.
Але страшніше, що на серці лід.
Як зимно... І мені здається інколи,
Що я однісінька на цілий світ.
Як дар собі тебе вдалося вихопить,
Щоб ти своїм теплом мене зігрів.
І я згубилась у чуттєвій вихолі...
А ти злякавсь гарячих почуттів.
Нема... Мовчиш... Я знов заклякла... Холодно...
І добре, що лишились хоч вірші.
З'явивсь, весну збудив... І зникнув з остраху.
Вирішуй сам, коли ти більш згрішив.