Снег цвета надежды
Светлана Водолей
http://www.stihi.ru/2015/12/12/5246
переклад на укр.мову:
Серед снігів папівголодних, білих
в замет пірнути, щоб побачить Звід
ізнову під казково-божевільний
в бігах часів немислимий набрід.
Він був, як тінь, що більша від людини.
Закута в кригу стежечка твоя.
Ми чуєм кроки, щось нам пестить спини —
то вітер підганяє навмання.
Ми знову сміємось, немов малеча
і обіймаєм стовбур-стан сосни.
З тобою казку вимолим у Лети,
де зникне суєта. Не зникнем ми!
текст оригинала:
Среди снегов полуголодных, лунных
в сугроб залечь, размазав тушь... И свод
увидеть вновь под сказочный, безумный*
в бегах Времён невообразимый сброд.
Он был как тень, длиннее человека.
Закована во льды твоя лыжня.
И ветра шаг сбегающий как млеко,
сбежать не в силах, ноги не виня.
И мы смеёмся снова словно дети.
И обнимая торс большой сосны,-
желаем Сказку вымолить у Леты,
где суета исчезнет. Но - не мы!