Душа не вірить в те, що він чужий,
Бо ж знає, рідний, лагідний і добрий!
Лишень для неї погляд той ясний,
І в ній одній - весь світ його захоплень!
В душі його навіки та одна,
Та, без якої меркнуть сонце, зорі.
Грайлива, ніжна, трепетна, дзвінка!
Та дні якісь тривожні та суворі.
Можливо що розстались назавжди,
Не душі, ні! Єства, що ображали.
О Боже мій, розлуку одведи,
Вони кохають вірно, як кохали!!!