Холодним шовком тягнеться стежина,
В озерній гладі тихо Млічність спить...
Я думала - ця ніжність самочинна,
В мені уже повік не відболить...
Ще вчора було в серці заметільно,
Сьогодні - тільки трішечки щемить...
Хіба ти можеш знати те, Людино,
Коли тобі поставить крапку МИТЬ?
Земне життя складається із митів...
Поміж минулим і майбутнім - МИТЬ!
Та все мине...бо все минає в світі,
Мине і те, що зараз так болить...
Надією живеш...кохаєш...мрієш...
А тут...за мить поставить крапку МИТЬ...
І ти її вблагати не зумієш,
І ти її не зможеш зупинить...
Холодним шовком тягнеться стежина,
В озерній гладі тихо Млічність спить...
Ішла Людина...йшла собі Людина,
А тут її ураз спинила МИТЬ!