Мороз рисует на оконце,
Узвар дурманит и кутья.. .
И Матерь Божья на иконке
в пелёнки кутает дитя…
Побудь ребёночком, сыночек,
счастливым детство будет пусть…
И шелестит ещё терновник,
И для креста не вырос дуб…
Ещё года текут рекою,
Иуда спит младенца сном…
Толпа с рождественской звездою
Уже маячит за окном…
И радость к нам звездой спустилась -
летит, колядками звеня…
И на Голгофе ты Мессия,
а на руках ещё дитя…
/Поэтический перевод стихотворения Лины Костенко/
Оригинал -
/Свят-Вечір
Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.
Лина Костенко/