Ти приходиш щоразу краща,
Розумніша, доросла, нова,
Така що буреломи і хащі
Пройде та й підпалить жнива.
Я - придавлена каменем суті
Я - Сізіф який тягне слова,
В пам'ять загострену взута,
Що важчає й обвива
Мої ноги. Під диким небом
Проступають маки мов кров,
Розквітла роз'ятрена рана, немов
На мені, у мені. Слов'їний щебет
Батьківщині тотожний,
Я трикрапка крилата лукава
Тривожна, порожня.
А ти. Приходиш - та сама
Це я, тільки інша - спроможна.