Під вербами зарите щастя,
В їх косах тихо шелестить.
Твій біль тобі нести,
Мені нести, обпечений багаттям.
Цвітіння білосніжного латаття
У тебе в серці, щире, неземне.
Коли лозою долі вдарило мене?
Що нежива іду в живому платті.
Тополі, як пір'їни вітер гне
Твій сонцем вкритий силует жене
Мені без тебе сумно, гірко, хмарно.
Я тріснута, бліда, тверда, мов мармур.
Пустий безумний Всесвіт - мій глядач.
Я (прощавай) обіймаю тебе, пробач.