Мене поранили не ззовні.
Склепіння в серці, тут,
Усі, кого колись замкнув:
Шалені, любі і безмовні.
Пітьма холодної кімнати -
Мов ліки від отрут,
Хребти стільців навкруг ростуть,
Бажаючи моєї страти.
І що не крок - глухий то кут,
І що не ліжко - бруд.
Прошу, мене тримай ти,
Мов досі світло тут бринить
І надорожче в світі - то є мить,
Щоб я відчув, що чогось вартий.