навіть із сталі цв’яхи не проб’ються у стіни з каміння і попілу,
та що уж казати про примітивно особливих людей.
когось турбують проблеми у світі, когось-просто душевні докори.
один з них хвилюється після кожної дози, хось ні краще, ні гірше простеньких ****ей.
навіть із шовку вбрання не залічить в погляді простори,
в які урбалися наезрозумілі тіні.
хтось із тих, вищеперелічиних скаже, що хворий,
а ти просто трішечки самостійний.