Падає сніг. Запах теплого хліба. Крихти черствого на підвіконня
синицям і горобцям.
На цямрині - лід і примерзле відро.
Добро і любов. Вода, лід, сніг.
Читаю "Свято Писання" на пожовклих шпальтах старих газет.
Мерехтять літери, пливуть світлини, тане час.
Я повертаюсь назад.
Там хлопчина у битих валянках
в хурделицю через замети
несе три мандаринки в кишенях на виріст пальто.
То є життя, твоє і моє, Янголе, мій Невидимий Друже.
- "Люблю тебе дуже!"
- "І я тебе теж"
Амінь!