Дорога, вулиця, паркан
і люди ходять хороводом,
для них це місто, як капкан,
свідомість їх, давно померзла льодом.
Дорога, вулиця, паркан
і люди-люди, метушня гнітюча.
Під безперервний стукіт ніг, бабуся витанцьовує канкан,
в одній руці коса, а в іншій смерть колюча.
Дорога, вулиця паркан
бабуся все танцює і танцює
ні на секунду не дає спочить ногам,
але її ніхто не бачить і не чує.
Ніхто з живих.
Вони занадто зайняті собою
і відчувають сенс та вартість власного життя лиш в час,
коли до їх чола торкнеться білою і чахлою рукою,
та пані смерть, що ще прийде по кожного із нас.