Замріть і прислухайтесь. Чуєте? Десь вдалині тихо темрява пісні співає.
Над життям вашим сонним так низько й дбайливо схилившись,
Невже ви і досі не бачите те, що воно засинає...
Під пісні солодкії й квітами тепло та щільно укрившись.
Із темряви линуть приємні і дивнії звуки
З невидимих уст, що знаходяться всюди й одразу ніде.
Життя обвивають холодні та чорні руки,
ви ж все ідете кудись в голові лиш буденність гуде.
Ось-ось, ще секунда й навічно заплющаться стомленні очі.
І темрява вас, на прощання, в чоло поцілує.
Й ніколи уже не настане наступної темної ночі
бо спляче життя не живе і його не існує.