О лани, о поля, о річки!
Невже це все моє рідне місто!
Це моя маленька Вітчизна,
це моя друга матір –
це місто Білогірськ.
Я так люблю тебе сильно,
Що я не надломлю ані віточки,
Не зірву ані однієї квіточки,
Не вип’ю водиці
без крайньої потреби з криниці.
Все навкруги – моє рідне,
все навкруги тішить око.
Люблю цих вулиць слухати тишу
Люблю ловити радісні миті
В обличчях людей, немов кіт ловить мишу.
Тобі лише я душею знайом
Кожен день за тобою наглядаю
Кожного разу, коли з іншого міста повертаюсь–
Я переконуюсь, що лиш ти моїй душі найрідніша,
Ти той спокій та тиша, в якій я знаходжу себе.