Владимир Самийленко
перевод с украинского языка ©
Над руинами
І
О, плачьте, вы! Коль слёзы есть в очах,
О, плачьте над руинами святыми!
Пускай услышу я ещё в слезах,
Что ваши души крепнут не в руине.
Но ни слезинки нет в глазах у всех!
И взгляд их чужд обидам и страданьям...
И слышу я всегда весёлый смех
В стране, где впору быть одним рыданьям...
ІІ
Мне приснился прекрасный, разрушенный храм;
Обгоревшие стены без крыши стоят,
Фрески старые в копоти чёрной, и там
Через окна разбитые ветры гудят.
Мне приснилось, что сердце болело моё,
И я грустно руину спросил: «Почему
Все ушли от тебя и забыли своё
Песнопение Богу в холодную тьму?»
И приснилось, что голос мне тихо сказал:
«Слушай дальше, смотри», — и увидел я сам,
Восстановленный храм образами сиял,
Песни Богу наполнили музыкой храм.
«Но послушай ещё!» — я услышал и... нет
Ничего в этом холоде, мёртвым лежит —
На горе пепелище, в зловонии бед
То не люд, а гадьё и червота кишит.
1891г.
7. 01. 2016
Над руїнами
І
О, плачте, ви, хто сльози ма в очах,
О, плачте над руїнами святині!
Нехай побачу я ще в тих сльозах,
Що в вас душа ще досі не в руїні.
Але ні краплі сліз в очах ясних!
І погляд мов чужий усім стражданням...
І чую я один веселий сміх
В краю, де треба б буть самим риданням...
ІІ
Мені снився величний, зруйований храм;
Обгорілії стіни не мали дахів,
Малювання пропало від диму й від плям,
А в побиті шибки буйний вітер шумів.
Мені снилось, що серце боліло моє
І що смутно питав я руїну німу:
«Де ж поділися ті — чи вони, може, є,—
Що тут богу служили й молились йому?»
Мені снилось, що голос до мене сказав:
«Подивись і вважай!» — І побачив я там,
Що відновленний храм образами сіяв
І що співи побожних наповнили храм.
«Придивись і прислухайсь!» — я почув, і... нема
Вже нічого, й картина змінилася вмить.
То не храм, але попелу купа сама,
То не люд, а гаддя та гробацтво кишить.
1891 р.