міні-есей
Штампи, образи, стереотипи, картинки заважають навіть освіченим людям мислити, робити якісь висновки. Що вже говорити про людей, які переглядають картинки в телевізорі чи читають швидкорозчинні жуйки в популярних книжках та журнало-газетах.
Здавалося а яка різниця користуватися політичною картою світу, намальованою в ЄС чи в колишньому СРСР. Але ж різниця велика. На совковій карті " велікая расія" більша ніж Африка, а Гренландія виглядає мало не завбільшки з Південну Америку, я вже мовчу про мізерію найбільшого острова планети Австралії.
Або візьмімо нашу історію. Слово "литовець", яким нині називають колишніх жемайтів, як цвях сидить в голові тих, хто вважає, що литовці завоювали розбиту "монголо-татарами" "Київську Русь" і гнобили бідних українців у своїй державі Великому Князівстві Литовському (ВКЛ) понад 300 років, аж поки те не стали робити поляки, об'єднавши свою Річ Посполиту з ВКЛ. Хто такі литвини нашим людям треба довго і нудно пояснювати і не факт, що вони зрозуміють.
Про національно-визвольну боротьбу українських козаків та селян під проводом Богдана Хмельницького взагалі краще промовчати, аби не матюкатися. В часи, коли ще не було жодної нації в світі, говорити про національно-визвольну боротьбу може лише людина, з промитими радянською школою мізками.
Що робити? Вчитися думати. Оволодівати методами критичного мислення. Тренувати наполегливо ліву півкулю головного мозку, а не тицяти пальцями в піктограми-картинки на тачскрінах дівайсів та ґанджетів.
© Copyright: Валентин Лученко, 2016