Закутавши себе у будні,
і спливаючи в сірості вулиць,
ти лиш інших таких осудиш,
ти залишиш себе у тіні.
Цок-цок-цок невблаганно годинник
швидкоплинне життя у місті;
все тут страшно одноманітне,
хоча ніби звичайне і чисте.
І в калюжі уже не побачиш
радість ту,що колись,у дитинстві
і не будеш уже усміхатись,
незнайомим кричати "привіт" ти...
Пам'ятаєш,колись дивувалась,
як це можна життю не радіти,
на похмурих людей озиралась
і хотілося їх пожаліти...
І якщо по щоках покотилось,
то тобі потрібно радіти.
Ще не повнісю ти вичерпалась,
пригадай прекрасне світу.
12.03.13
Автор: Анастасія Головачук
Автор картини: Надія Головачук