* * *
За гріх щасливості в неслушний час
належиться покута і покара.
Над віражами карколомних трас
я тільки жінка з крилами Ікара.
Розтане віск — я в море упаду
і захлинуся морем, як тобою.
Ції жаги некликану біду
лише твоєю ніжностю загою.
Стоять в шибках осінні вітражі.
Забути все. Піти — не озирнутись.
Ти здатен на смертельні віражі.
Ми не могли у світі розминутись.
ЛІНА КОСТЕНКО
перевод
* * *
За счастья грех в неподходящий час
должны быть и раскаянье, и кара.
Над виражами карколомных трасс
я — женщина, но с крыльями Икара.
Растает воск — я в море упаду
и, как тобою, морем захлебнусь я.
От страстности, принесшей мне беду,
лишь нежностью твоею излечусь я.
Осенние в оконцах витражи.
Все позабыть. Уйти — не оглянуться.
Твои из риском смерти виражи.
Мы не могли с тобою разминуться.