***

Малюй,мила,ночі пиши дні
Не варто тепер пам'ятати мене
Лиши свою пустку на чорному полотні
Ти з часом забудеш й тривога твоя мине.
Ти ж,бідна,не знала,що треба була мені
Писала не тому свої безперервні листи
Римувала усі знайомі тобі приголосні і голосні
Нестерпно було я мусив від тебе втекти.
В обіймах чужого ти спала тихо,
А я, як невірник, блукав пустельним світом
Молився хоч і не знав молитв на своє лихо
За тебе щоночі,щоранку,заливаючись спиртом.
Я спробував на смак тисячі жінок
За ці,минувших вже,вісім років
Та й досі пропалює мене до кісток
Твій образ до бісу не дасть мені спокій.
Прости мене,мила, я хочу звільнитись від мук
Я йду...на мене чекає дев'яте коло
Бо бачить Бог я не ладен терпіти розлук
Не забуду тебе ніколи...