Тихо,
дуже тихо.
Примхою туману
силует осінній -
змінює фасон.
Не стріляють "гради",
запахи нірвани,
запахи надії...
Мій жаданний сон
не розрушить брязкіт,
не розсіє вибух.
Там весна та вишні
під моїм вікном,
тихо та спокійно...
І лінива тиша
охопила вечір...
плавиться вогнем
сонця, що скажене -
корчиться, згоряє
розсипає попіл, вирвані думкИ!
Кутаючись в мару, срібного трамваю
вже чекає осінь, гублячи квіткИ.
Автор перевода Людмила Дмитриева, Бердянск,08.01.2016,
https://www.facebook.com/profile.php?id=100010933154897
"СОН"
Тихо,
очень тихо.
Прихотью тумана
силуэт осенний влажен,
приглушен.
Не стреляют "грады",
запахи нирваны,
запахи надежды…
Долгожданный сон
не разрушить лязгом,
не рассеять взрывом…
в нем весна и вишни
над родным крыльцом,
так же тихо,
няшно…
тишиной ленивой
окольцован вечер ...
плавится огнем
бешеного солнца,
корчится, сгорая,
рассыпая пепел вырванной мечты!
Кутаясь в туманах, своего трамвая
ожидает осень, растеряв цветы.
октябрь 2014 © Copyright: Сенаторов В.А.
в редакции 10 января 2015. из цикла "Нищенка в соболях"