І в нас розбіжностей чимало,
Та все це бачиться пустим.
Хай ми їмо і любим сало,
Але з татарами брати.
Мабуть імперія спіткала
Відчути братнєє плече
Людей, що не вживають сала,
Та стануть опліч нас з мечем.
За рідну землю і за волю,
За поле, проти сарани,
Що нищить все живе довкола
Імперським подихом брудним.
Хто відчував царину зблизька,
Той не забуде ті діла,
Й трагедію велику, кримську,
Що ще «Катюша» принесла.
Тож, Крим – татарам. Ті вже зможуть
Нарешті відновити край.
І як колись казав Волошин,
Хай буде мусульманський рай,
А не гундяйске православ’я
З набоєм ядерної ржі
В карманах сивої шалави,
Що тільки й може, щось крушить.
Тоді вже будем навіщати
Нарешті родичів в Криму,
В відпустку їздить не за грати,
Не в темну путінську тюрму.