***

Природо і земле! Візьміть свого сина!
Він хоче в обійми могутні поринуть.
Вітрами обвійте його, мов билину,
В степах заховайте хоча на хвилину!

Що значить ті страсті, безумство жадання
Посеред просторів безмежних полів? –
Що серцю моєму нестерпні страждання
Там, де розрада, і воля, і спів?!

Земле квітуча, прийми свого сина,
Природо так щедра, ти юність верни!
Верни ті далекі, щасливі години,
Коли ти родила мрії мої – сни!

На мить забуття! – І щасливий без міри!
О земле квітуча, дай відповідь, дай!
Блукаю край поля, буяють простори,
І хвилі житами ідуть в небокрай.

І в далях безмежних стихає луна…
Лиш тільки одвіту для мене нема!

«Зорі неба»  1949-1978 рр