Ми так давно з тобою незнайомі,
Що не ховаю ключ під килимком у домі…
(З вірша Юрія Рибки
«Ми так давно…»)
Немає віри тій, кого не знаєш.
А раптом ключ знайдеш під килимком,
Мене згвалуєш, потім покохаєш,
Примусиш одружитися силком…
Я ж холостяк! Підтоптаний щоправда…
Віддатися ж не хочу! Ні, ні, ні!..
Мені б не жінку… Краще шоколаду…
Його я бачу навіть у ві сні.