"І де ж я знайду ті проліски? -
зітхнула і схлипнула болісно. -
Не чую вже змерзлих ніг...
Усюди лиш сніг та сніг,
пухнастий, мов заяча шуба..."
Діставшись старезного дуба,
знесилено сперлась на стовбур.
"А це що за сивий бовдур
питає, чи тепло мені
в останньому білому сні?..
Уже навіть жарко, дідусю,
одного я тільки боюся:
дивись, як тут квітів багато,
а сили немає збирати..."
Дванадцятеро лісорубів
не довго стояли в розгубі:
"Скоріше розпалюймо вогнище! -
зігріємо. Чуєте? - стогне ще..."
"Гори-гори, вогнику, ясно.
Шкода, що прийшли ми не вчасно..." -
підкинувши в полум'я віти,
крізь сльози наспівував Квітень.