Ніч,зірками небо вкрила
Настала тиша у садах
І приступ ніжності проймае душу
неначе пійманий у сіті птах.
Вночі все бачиться інакше
Ніч ворогом стае,ніч забирае сон
Веде з собою на Голгофу
по дорогим тобі місцям.
Вона бувае другом і сестрою
Фесталкою і мавкою лісною
розпалюе серця, пекучую жагою
Палкою пристрастью лягае на вуста.
Вона бувае вбивцею,холодною марою
Коли дивитися самій....
Вона бувае жрицею,чистою водою
Коли дивитись не самій......