Признання

Володимир Микитенко
Я вік прожив роздвоєним життям,
Молився чорту і молився богу…
І хто мені цю вготував дорогу,
Чи то життя, чи може то я сам?

Якщо мене хто зрадником назве,
Тому пісні ці стануть на заваді.
Якби я був коли з ким в спільній банді,
То той би право мав лише на те.

А я ні в яких партіях не був,
Я сам волав до себе, як в пустині,
Тому може й не вистачило сили,
І суть життя цього я не збагнув.