А сніг ішов – білий, пухнастий –
Під сонцем дзвінко вигравав,
Мрії про щастя і кохання
Всім перехожим навівав.
І він, юнак, ішов в надії,
Дивився в сніжну далину,
Аж раптом очі ясно-сині
Торкнули серця глибину.
Вона йшла у біленькій шубці –
Снігуронька а чи Весна?
Бриніла пісенька на губці,
І посмішка цвіла ясна.
У захваті він зупинився
І винуватив сніг оцей
В тім, що вночі йому наснився
Погляд блакитних тих очей.
Він підійшов, всміхнувсь несміло,
Всміхнулась щиро і вона.
Їх, юних, милувала снігом
Й чекала пристрасна Весна…