Любовне есе

      
Вже стерли дні кути квадрата,
тепер він знову коло, як колись.
Тобі прощала довго зраду.
Бо наші кільця в вірності клялись.

Бувало гидко так й нестерпно
не знаю, на душі чи в голові,
що забувала під яким я гербом
іду у бій, і чом думки в крові.

Не раз кидалася під кулі
із воплями, що я давно носій
всіх вірусів й кубло гаргулій
і тільки смерть живий сироп для мрій.

Та тут же, хтось, кидав на плечі
сачок, і віз мене до лікарів,
мовляв, вона є небезпечна –
«суспільно-суїцидо»…так,  доречі…
І їй потрібний догляд й обігрів…

Як бачиш, мій коханий, сповна,
Терпіла я, щоб рана заросла.
Дописане есе любовне !
Наївним ще, роздам я безкоштовно.
А так… То знай – вже не тримаю зла

2012