Нещасна дитина, яка отримує на вулиці більше тепла, ніж вдома...
Це янголятко із рудим волоссям довгим,
що по спині стікає , як вогненний водопад
сьогодні іменинниця. Вже сьомий рік причовгав!
І вкоротив її старий, пошарпаний халат.
Вона прокинулась, як тільки промінь світла
необережно вдарив у надтріснуте вікно.
Можливо тому мозку просто остогидло
розписувати сни казкові чарівною хной.
І він вже зажадав з реальності ту дозу,
прописану на кожен день, по ампулі, життям.
Кімната натягнулася нитками з тросу,
найменший шерех - стіни падають, мордобиття!
Та що вона в свої роки змінити може?
" Батьків не обирають" -
хтось, колись слова пролив.
То ж завжди чарки, чвари, крики, цокіт ложок
гризуть і забивають оклики її молитв.
Бувало й так, що батько зовсім не тверезий
візьме й буцне копитцем у тонке, мале плече.
Та що малій, вона, як наче поетеса,
зариється в кутку із папірцем. І не пече!
Прокинулась вона усміхнена ще з рання,
забувши зовсім про образи вчора що були.
Вона чекала ласку, щастя і вітання!
Щоб той гостряк застрягший, вдома, врешті, округливсь.
Та де там! Все як і завжди! Той самий ранок,
Той " level", двоє левів , і думок гелікоптер.
Є батько. Матері немає. Є коханка.
І ще один нейрон наївного дитинства вмер!
* * *
Батьків не обирають...
Якщо життя - це пекло
ти вигнанець із раю...