« - ...А что под Тагайським мостом?
Там тоже гудки: это паровозы –
И в степь, и на станцию».
(Микола Хвылевой)
Как-то я зашел на Тагайський мост – тот самый, что в свое время был воспетый еще Миколой Хвылевым, и долго смотрел в даль, где за дымкой осеннего дня едва теплились огни какой горной страны. И тогда я написал такое:
Старый ворон
Умеет задавать вопросы.
Он прилетает каждый день
К моему окну и садится
На сломанную ветку
Осенним утром
На дерево моей жизни.
Только он слишком старый,
Чтобы слушать ответы.
Тишина его глухоты
Готическим храмом
Возвышается над городом Акутагавы.
Ответы
На его вопросы каверзные –
На его Зенона апории,
Которые висят в воздухе гроздьями.
Только они
Не нужны никому...
Стоячи на мосту
Артур Грей Эсквайр
« - …А що під Тагайським мостом?
Там теж гудки: то паровики –
І в степ, і на станцію».
(Микола Хвильовий)
Якось я зайшов на Тагайський міст – на той самий, що в свій час був оспіваний ще Миколою Хвильовим, і довго дивився в далину, де за маревом осіннього дня ледве жевріли вогні якоїсь загірної країни. І тоді я написав таке:
Старий крук
Вміє задавати питання.
Він прилітає щодня
До мого вікна і сідає
На зламану гілку
Осіннього ранку
Дерева мого життя.
Тільки він занадто старий,
Щоб слухати відповіді.
Тиша його глухоти
Готичним храмом
Височіє над містом Акутагави.
Відповіді
На його запитання каверзні –
На його Зенона апорії
Висять у повітрі гронами
Тільки вони
Не потрібні нікому…