Одчини вікно на світанку
І відчуй, як мороз обніма.
Розчинись у нім до останку,
Наче більше нікого нема.
Хай засвітяться в твоїм волоссі
Перші промені чистого дня.
Сніг іде через місто босий
І його ніхто не спиня.
Сніг іде і сліпими очима
Закрадається в душу мені.
А на вулицях люди озимі
Шлють молитви теплій весні.
І я з ними молюся до неба.
Про своє, про те, що болить.
Хай пусте, але вірити треба.
Треба йти уперед і жить.
Одчини свою душу світанку
І відчуй, як мороз обніма.
Віддавай себе до останку,
Наче це остання зима.