Дощ танцює, дощ танцює
На вершечках верховіть,
Ніжно віти він цілує
І тихесенько бринить.
Він любов хмарок небесних
Ніжно в трави переллє,
Шумом, гомоном шелесне,
Стомиться, тихенько йде.
Він небо з землею єднає
У дивному танці небесних струмків,
Водою цілющою дощ напуває
Степів розмаїття, лісів і полів.
Він свіжість дарує землі.
Буває він ніжний, легкий,
А інколи: не видно ні неба, ні землі, -
Тоді ллє з відра, нам здається, що злий.
Та ні, не сердитий дощ тоді.
Він хоче погратися з вітром.
Могутні крила розправляє свої,
Обнятися, щоб з світом!..
Я слухаю, слухаю, слухаю дощ…
Тихий шелест, музика краплин.
Акорди бере і наспівує щось…
Лягаємо спати, а він за вікнами, –
один.