Рідна земле, мій край світанковий –
Довгі коси верби над водою,
Хвилі пахощів степу ранкові –
Я всім серцем, душею з тобою.
***
Сонце щедро поля засіває
Променевим теплом золотим.
Пташка високо в небі співає.
Це мій край. Він зі мною, я – з ним.
Таємниці кургани ховають
Від сторонніх очей в ковилах.
У ставки зорі ясні пірнають,
Щоб, омившись, спочити у снах.
Рідний край мій, Луганщина мила!
З давнини всі ми діти твої.
Ти – натхнення і витоки сили,
І пісні, і легенди живі.
Доле! Доле! Де ти? Схаменися!
Повертайся у край степовий.
Тут народ мій. Із ним залишися.
Бачиш, шлях до домівки ліг твій.
23.01.2016