Дитинства мить хотіла б повернути,
Щоб в твої очі, мамо, знову питально заглянути.
Долоні ласкаві вустами торкнути,
І ніжний цілунок на волоссі відчути.
Щоб дзвінко й весело від радості сміятись,
В траву упасти, з землею обійнятись,
І в світ за очі бігти й повертитись.
Ніщо й нікого зовсім не боятись.
Ніщо в житті не в силі повторити.
Людина не може два життя прожити.
Прожиту годину потрібно цінити,
Щоб потім колись не довелося жаліти.