Ніхто не залишиться поряд зі мною,
У світі навіки лишусь сиротою,
І лише до неба моя думка літа,
Чужою їй стала рідна земля.
Земля рідна та, що мене породила,
Але щастя моє вона десь загубила,
Тепер лише крила хочу я мати,
В блакиті небесній так вільно літати.
Мене в тій блакиті сонце зігріє,
І серце моє назавжди зомліє,
Забуду я горе, біль не відчую,
Грайливий спів пташок я знизу почую.
Мабуть, я також буду співать,
В нірвану небесну цілком поринать,
Хмарки п'янять неначе той стафф,
Цілунок сонця лишу на вустах.
Я променем сонця назавжди зостанусь,
З землею важкою навіки розтанусь,
Якби тільки крила мати мені,
Бачити тільки сни чарівні.