не чіпай мою душу, якщо не плануєш зостатись,
не окрилюй мене, якщо вогник в тобі не горить.
я втомилася марно зі смутком у битві змагатись,
бо кожного разу невдача стоїть у воріт.
відкрий-не відкрий, я начебто проклята світом,
чи Богом, чи ангелом-чортом - моїм Сатаною.
в душі вже темніє, в кімнатках погашене світло.
чудово - зостатися тут наодинці з собою.
моє серце - мій скарб, що розкрали кримезні пірати.
коли ти забирався в мій рай, не кричав "абордаж!".
ти був воїном, тим, що кидав в моє місто гармати,
тим, хто знищив навіки безцінний зелений пейзаж.
і уторгшись до мене додому, ти люто волаєш,
мовляв, небеса посіріли, і винна в цім ти!
а потім: хвилина.. ти знову стоїш і благаєш:
"згадай, як ти палко любила хрест цей нести!".
ти, гарний гравець, продумав всі схеми і кроки,
а я піддаюсь, хоча маю туза в рукаві.
якщо не кохаєш - облиш, поверни мені спокій.
не окрилюй мене, якщо вогник в тобі не горить!
24 янв. 16 г.