Останній подих, сил немає більше,
лиш чуть сюїту телефонних клавіш,
сьогодні я ще менш сильніша,
сьогодні знову мною граєш.
Цей біль. Ці сльози. Прокляті думки.
Що знаєш ти про зраду, крім нічого?
Ні, я не плачу, мамо, це струмки....
з очей моїх течуть аж до діброви.
Я не люблю тебе, звичайно, що ти?
це не любов, повір мені, я знаю!
На жаль, я знову килим для твоїх чобОтів...
Я не люблю тебе , я пристрасно тебе кохаю...