Ти з далеких доріг нас чекала,
Одинока, страждала не раз...
Щоб могла, то би душу віддала,
Серце витягла б з тіла для нас!
Розуміла, давала поради.
Ти до неба молилась : " Ростіть -
Мудрі, чесні, стійкі - Бога ради,
Землю милу, родину любіть! "
Ти навчала по совісті жити -
Поважати сестер і братів,
Дню новому, як сонцю, радіти,
Ти бажала спокійних, нам, снів.
Вже немало років промайнуло,
Як, зненацька, із світу пішла...
Ми, матусю, тебе не забули -
Ти для нас, найдорожча була!