«...Скажи, зірки мертвi блищать навіщо?
Піднеси ласкаво долонь свою ближче.
Одній мені в ліжку солодко не спати:
Коли тебе немає – біля серця страхи.
Коли тебе немає – не мрію навіть,
Як ти станеш міцно мене обіймати.
Не пам'ятаю назви жодної планети,
Ніби скло без тебе – блакитне небо.»
Поставлю крапку, та папір – у конверт.
Всі важливі слова зібрала я в букет.
Поцілую з краю – мене частка йому.
Може, він теж поцілує в цьому кутку?
Біля ліжка пожовкли ромашки-квіти,
Будь ласка, лист тримай, милий вітер!..
Нагадай коханому мої вiрну ніжність:
Він біля мене – ніби сама незалежність.
Нехай цей лист летить до нього додому,
Нехай прочитає, як чекаю полону я знову.
Дай чорнила йому з темної серпневої ночі,
Тоді з першої росою буде він зі мною поруч.