Поцілуй мене, але так,
Щоби я закохався без тями.
Бо не виразити в словах
Те, що скаже цей дотик губами.
Поцілуй, ніби провела
Кращий вечір, що кінчився зрання.
Дай відчути твої уста,
Наче цей поцілунок останній.
Мене солод цих ніжних губ
Так безумно несе за собою,
Дивовижно стрімкою рікою,
Розганяючи серця стук.
Тут так тихо, неначе світ
Затаївся, чекаючи дива.
Того дива, що твориш ти
Так по-справжньому, так красиво.
Надто мила. А твої очі
Глибиною призводять сп'яніння.
Десь замріяні, добрі, дівочі,
Подаровані з рук провидіння.
Трохи ближче. Цей аромат:
Рідний, ніжний, до болю знайомий.
А волосся - квітучий сад,
Де блукатиму я без утоми.
Поцілуй, як останній раз,
Поцілуй, наче в путь проводжаєш.
Цей же вечір створили для нас.
Так цілуй, наче дійсно кохаєш.