***

Ти питаєш, з ким я розмовляю
І дивлюся у нічне вікно?
Я по той бік друзів вірних маю,
Маю друзів вірних я давно.

Темне небо, пурпурові зорі,
Вітер буйний гіллями гойда.
Моя юність теж стоїть в дорозі,
Де з листом шепочеться вода.

Знов світає, як завжди світало,
Тільки встав раніш сьогодні я;
Може, щастя там моє пропало,
Де почалась молодість моя?!

Деревце, деревце, мені руку подай,
Розгадайся сильніш, до вікна притулись.
Чити бачиш вгорі той світанковій рай,
Що над шляхом моїм засвітився колись?

Розкажи, не мовчи. Мене також навчи,
Як з вітром вночі обійматись.
Ти мій сон і зорю не буди у ночі,
Перестань за вікном шепотатись.

«Зорі неба» 1949-1978 р.р.