Вранці сонце заглядає у віконечко,
посміхаються в оселі рушники.
Знову чую: - Добрий ранок, моя донечко!
І спливають ніби в вічності роки.
Приспів: Зазираю ненароком у дитинство,
де калину посадила у садку.
Де казкове відбувалось завжди дійство,
бачу маму і веселу й молоду.
Не рахуй мої роки-літа зозулечко,
пробіжусь, як у дитинстві, по стежках.
А онука каже: - Гуля, гуля, гулечка!
Й солов`ї мені виспівують в садках.
Приспів: Зазираю ненароком у дитинство,
де калину посадила у садку.
Де казкове відбувалось завжди дійство,
бачу маму і веселу й молоду.
Поспішала жити, наче бистра річечка,
оглядалась дуже рідко я назад.
Хай ще довго не згасає моя свічечка,
щоб навести у душі і серці лад.
Приспів: Зазираю ненароком у дитинство,
де калину посадила у садку.
Де казкове відбувалось завжди дійство,
бачу маму і веселу й молоду.