Чом ти зажурився,
Степе мій широкий?
Най вітер розвіє
Сум твій на всі боки.
Най вітер розвіє,
Най небо заплаче.
Шукав свою долю,
Знайшов смерть, козаче.
Знайшов смерть незвану
В полі при долині.
А душа то й проситься,
До Бога полине.
До Бога полине,
Й до самого сонця.
Дарма мати ще чекає
Сина під віконцем.
Чого ж ти не плачеш,
Як інші ридають.
Бо герої на цім світі
Та й не помирають.
Бо герої не вмирають,
Нащо ж сльози лити?
В нашім серці, наших думах
Вічно будуть жити.
Чом ти зажурився,
Степе мій шировкий?
За мить помарніли
Молодії роки...