відведи, знесилений і вірний
Від тіла, що святинею , на вік
Мої руки, звьязані насильно
Кровью чистою, одежу окропить
Захисти, кінця немає болю
Доля випалила всі мої пісні
Ти один ще силий,я не взмозі
У полоні, зречений на вістріі
У молитві я до тебе лину
З надією, спокійно, довірив життя
Та чи написано мені згинути
Безвісті,втрачати змарнілі літа
Тоненький промінчик, до камери
Пробився за тижні, темряви
І якісь голоси все мовили
відлунням від стелі сірої-могильної
В мовчанні чекаю,ще один тиждень
Невідомо, скільки мені лишилося
Звинуватять, без суду, наруга ця вічна
Останній мій погляд, в очі свого вбивці
Так хочеться, мені дочку обійняти
Щоб вона мала змогу, про батька згадати
Завьязують очі, кати озвірілі
Хваляться, шо вже сотню згубили
Молодих хлопців, у братську могилу
Де вони,чекають мене, рідні в думі,
Обірвані лінії, де був бій,потугий
Мати у сльози, не вернеться син
Розірванний десь там,він на шматки
А кохана мовчить, бліда тінь, серце верне
Ти мене полишив, я не вірю,даремно
знепритомнів від жаху, від новини важкоі
Миритись у собі, з утратою, з горем
Вірний і сильний, ти в світлі палаешь
Ведешь мене, скрізь неминучі втрати, все знаєшь
На небі мені, Сади відкриваєшь
З великої Любові, про спасіння кажешь