Лікарня...Чути тихий стогін.
За стіною дитячий плач...
Там мати тихо сльози витирає:
- За все мене, дитиночко,пробач...
Пробач,що так рано тебе народила,
пробач,що в мене ще вітер в голові,
ну що б з тобою я сама робила?
повір, так краще... і мені й тобі...
А поряд до стіни всім тілом пригорнувшись,
ридала інша...:" ну за що мені це все?
Чому дитинко від мене пішла ти?
як же сильно чекала я тебе..."
Дві жінки і дві долі материнські.
Двоє діток і такий жорстокий шлях...
Є майбутнє,тільки слід цінити
цю синичку, а не журавля в небесах.
3.06.15.