Була безмісячною тиша,
сюрчала темрява в'язка,
солодкий запах стиглих вишень
по саду сонному блукав.
Десь там, над банею дзвіниці,
окреслився Північний Хрест,
а понад зорями в криниці
встав журавель, як Божий перст.
Ніщо ні формою, ні змістом
не виявляло власних рис,
усе було з одного тіста,
де низ як верх, а верх – як низ...
Оточення не мало міри
і ніч загострювала слух,
і біг мурашками по шкірі
безтільний... кожен звук і рух.